Шичимі

Різноманітність сучасних приправ і спецій, які додаються до багатьох кушань, сьогодні вже практично нікого не дивує. Всі ці вкусоароматичні добавки покликані покращувати і відтіняти гастрономічні творіння, додатково надаючи їм більш ефектний зовнішній вигляд. Серед таких можна виділити досить популярну в японській кухні приправу під назвою шичими.

Шичими являє собою не якусь одну певну спецію, а суміш подрібнених прянощів. До речі, у шимічі є ще одна поширена назва, яка красномовно вказує на кількісні показники складу цієї приправи - «сім спецій». Незважаючи на те, що склад шичими може дещо варіюватися (залежно від країни виробника), її базовими компонентами є гострий червоний перець чилі (у вигляді пластівців), сичуанський перець, білий і чорний кунжут, ароматна цедра апельсину (танжерина), корінь імбиру, насіння конопель і сушене водорості норі (aonori).

Крім того, в деяких різновидах шичими в складі можна зустріти насіння маку, ріпаку, листя анісу, часник, перилу, цедру мандарина або лимона. Але, як би там не було, основні інгредієнти повинні залишатися незмінними - тільки тоді приправа може називатися справжньою шичими.

Зважаючи такого ядреного складу готова добавка виходить дуже гострою, але в той же час неймовірно ароматною. Як правило, при приготуванні страв традиційної японської кухні шичими використовується в мінімальних кількостях для надання готовим кушаням гостроти, пекучості і пікантності.

Найчастіше шичими, яка в 17 столітті продавалася виключно в аптеках, рекомендується додавати в локшину, овочеві страви і тушковане м'ясо. Ця суміш семи спецій відмінно підійде для страв, які приготовані на грилі або обсмажені на сковороді. Можна використовувати її при приготуванні тунця в сухому маринаді, м'ясних стейків або додавати в якості фінального штриха для супів та інших перших страв.

До речі, нерідко згадуючи шичими, кулінари плутають цю пряність і іншою, не менш відомою приправою - китайською сумішшю з п'яти спецій. Справа в тому, що вони абсолютно відрізняються як за смаком, так і за складом. Остання ділиться на солодкий (бадьян, кріп, кориця, гвоздика, уральська солодка) і гострий (перець японський, бадьян, кориця, гвоздика, фенхель) варіант, але обидва позбавлені пекучості.